- Здравствуйте, милая девушка, а как вас зовут? – пролунало до
мене, коли я пробігала повз наглядову половину.
- Здравствуйте - з ввічливості трохи завернула назад я - Настя.
- Вы очень красивая Настя. Настенька. А не могли бы вы показать
мне воооон тот кусочек колбаски?
Я зашарілась і озирнулась, за спиною була стіна, ані на полу, ані десь інде
ніякої ковбаси не було. Не збагнувши, що відповісти, я просто посміхнулась,
мовляв «зараз повернусь» і побігла перевдягатись.
Ельвіра Платонівна була стрункою, невисоко зросту жінкою. За документами їй
було близько 90 років, але на вигляд більше 75 не можливо було дати ніяк.
Охайні руки з манікюром, сиве закручене на кінцях волосся, нічна сорочка
в підлогу, блідо рожева, з сірим мереживним комірцем. Незвичний, моложавий рум’янець,
великі сині очі і майже всі зуби свої! Перебуваючи тут, вона продовжувала
доглядати себе незважаючи ні на що. ЇЇ красномовність і нескінченні компліменти
доводили до того, що кожна нова зміна не розуміючи, як така приємна жінка може
перебувати в наглядовій частині, виводила її звідти, щоб перепитати у
завідувачки… І, дорогою, дівчата готові були відстоювати Платонівну до
останнього, доки та не заводила свою пісню.
- Верочка, здравствуйте, вы снова сегодня работаете? Прекрасно выглядите,
просто красавица! Скажите, Верочка, сколько стоят эти сосиски?
І санітарка Віра, кремезна, скуйовджена, не спавша всю ніч, так само як і
всі ми шарілася, і губилась, що і коли треба сказати, щоб не образити Ельвіру
Платонівну.
А та, майже весь день стояла за решіткою наглядової половини і
обирала неіснуючі ковбасу чи сосиски, перебирала щось уявне руками,
внюхувалась. Іноді посміхалась, а іноді з огидою відкидала невидиме дещо...
Коли ставало зрозуміло, що «додому» вона не збирається, хтось із персоналу
«загортав кавбасу» «неодмінно в сірий папір», та супроводжував її під руку,
допомагаючи з «важкою сумкою»… До самого ліжка. Тоді Ельвіра Платонівна лягала,
трохи відпочивала, а через час, пробігаючи повз наглядову знову було чутно:
«Девушка, милая, не убегайте… Да что же такое, меня сегодня обслужит
кто-нибудь или нет… Покажите мне вот этот кусочек… Вы такая
красивая…Улыбайтесь, Настенька, улыбайтесь, вы такая юная, вам очень идет
улыбка…»
